Психолого-педагогічний модуль
Стиль педагогічного спілкування
Стиль — це індивідуально- типологічні особливості взаємодії педагога й учня. Він враховує особливості комунікативних можливостей вчителя, досягнутий рівень взаємин педагога і вихованців, творчу індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу. Стиль спілкування педагога з дітьми — це категорія соціальна та етична.
Відомий психолог В. А. Кан- Калік виділяв такі стилі педагогічного спілкування:
1.Спілкування на основі захопленості спільною діяльністю. Цей тип спілкування складається на основі високих професійно- етичних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Замість односторонніх дій педагога на учнів — загальна творча діяльність вихованців разом із вихователями і під їхнім керівництвом. Про таких учителів говорять: «За ним діти (учні) буквально по п'ятах ходять!».
2.Спілкування на основі дружньої прихильності. Це теж продуктивний стиль педагогічного спілкування. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності. Дружня прихильність — найважливіший регулятор спілкування, а разом із захопленістю та спільною справою може мати і ділову спрямованість. Проте дружба, як і будь- який емоційний настрій у процесі спілкування, повинна мати міру. Не можна перетворювати її на панібратські взаємини з учнями, що негативно позначається на навчально-виховному процесі.
3.Спілкування-дистанфі. Це досить поширений стиль спілкування, яким користуються як початківці, так і досвідчені педагоги.Суть його в тому, що у взаєминах педагога й учня постійно обома сторонами відчувається дистанція у всіх сферах спілкування, у навчанні — з посиланням на авторитет і професіоналізм, у вихованні — з посиланням на життєвий досвід і вік. Цей стиль не сприяє створенню творчої атмосфери. Але це не означає, що дистанція взагалі не повинна існувати, вона необхідна в загальній системі взаємин учня і педагога, в їх спільному творчому процесі і дииується логікою цього процесу, а не просто волею вчителя.
4.Спілкування-залякування. Це негативна форма спілкування. Найчастіше до неї вдаються вчи- телі-початківці, що пояснюється їхнім невмінням організувати продуктивну спільну діяльність з учнями. Таке спілкування руйнує творчу діяльність, є суто регламентуючою комунікативною системою, що обмежує творчий пошук дітей.
5.Спілкування-загравання. Відіграє у роботі з дітьми не менш негативну роль, характерне для молодих учителів, що прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує лише помилковий, дешевий авторитет, що суперечить вимогам педагогічної етики.
